Мінюст в листі № 5543-0-33-13/6.1 повідомляє, що п. 11 ч. 2 ст. 8 Закону "Про захист персональних даних" передбачено право суб'єкта персональних даних відкликати згоду на обробку персональних даних.
Зважаючи на те, що згідно ст. 11 Закону згода є лише однією з підстав обробки персональних даних, відгук згоди можливий лише у разі обробки персональних даних відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону.
Виходячи з положень ст. 2 Закони, згодою на обробку персональних даних являється добровільне волевиявлення фізособи (за умови його обізнаності) відносно надання дозволу на обробку його персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, викладене у письмовій формі або у формі, яка дає можливість зробити висновок про його надання. Власником персональних даних є фізособа або юрособа, якій законом або за згодою суб'єкта персональних даних дано право на обробку цих даних, що затверджує мету обробки персональних даних, встановлює склад цих даних і процедури їх обробки, якщо інше не визначене законом. Отже, відгук згоди на обробку персональних даних має бути адресований лише власникові персональних даних.
Також необхідно відмітити, що надання згоди на обробку персональних даних по своїй правовій природі є правовою угодою згідно ст. 202 Цивільного кодексу. В той же час ст. 214 Цивільного кодексу встановлено, що відмова від правової угоди здійснюється в такій же формі, в якій була здійснена правова угода.
Відгук згоди можливий лише відносно майбутньої обробки персональних даних, але не тих даних, які вже були оброблені. Рішення і процеси, які були здійснені під час обробки персональних даних, не можуть бути анулюваними.
Проте у власника персональних даних разом з отриманням відгуку згоди суб'єкта персональних даних більше не існує правових підстав для зберігання персональних даних, якщо терміни зберігання таких даних не визначені законодавством (ст. 15 Закону).
Враховуючи вищевикладене, правовідносини відносно відгуку згоди на обробку персональних даних є повністю врегульованими в законодавстві України і, отже, немає необхідності в розробці нового нормативно-правового акту у цій сфері, більше того, навіть відсутні і правові підстави для його розробки. Також відмічено, що ст. 58 Конституції України передбачено, що закони і інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
